ХЛАМІДІОЗ У ЧОЛОВІКІВ

ХЛАМІДІОЗ У ЧОЛОВІКІВ

ХЛАМІДІОЗ У ЧОЛОВІКІВ

Симптомів хламідіозу У ЧОЛОВІКІВ

У чоловіків хламідійна інфекція рідко буває безсимптомною. Як правило, вона зазвичай протікає у вигляді легкого негонококкового "неспецифічного" запалення сечовипускального каналу, що триває кілька місяців. У ряді випадків симптоми захворювання можуть з’являтися пізно (через 3-4 тижні після зараження) і бувають виражені нерізко.

При гострому запаленні клінічна картина мало відрізняється від гонококкового захворювання. При хронічному процесі клінічні прояви залежать від ступеня залучення в запальний процес сечостатевої системи. Так, поряд з уретритом (переднім або тотальним) з різною частотою можуть відзначатися простатит, орхоепідидиміт та ін.

Так як перенесена хламідійна інфекція не викликає стійкого імунітету, можливі повторні зараження, які досить часті в тих випадках, якщо лікується тільки один з сексуальних партнерів і тривають незахищені статеві контакти.

При хронічному хламидийном уретриті у чоловіків найчастіше зустрічається м’який інфільтрат переднього і заднього відділів уретри (75,7% випадків). У чоловіків, які страждають хламідіозом сечостатевої системи, може порушуватися репродуктивна функція у вигляді порушення сперматогенезу — олігоспермія I і II ступеня в 18% випадків, виражена астеноспермія в 20% випадків, а в 16,1% — навіть тератоспермія.

Гострий хламідійний уретрит спостерігається тільки у 4% чоловіків, у той час як у 25% він протікає підгостро і у 74% — приховано, малосимптомно. Не виключається можливість, що при урогенітальної хламідійної інфекції може відбутися поширення процесу із залученням сусідніх органів.

Так, якщо при гонореї ускладнення виникають у 0,4% хворих, то при хламидийном уретрите частота ускладнень досягає 9% випадків. Ці цервіціти і уретрити нерідко сприяють розвитку екстрагенітальних ускладнень — кон’юктивіту, поліартритів, полирадикулоневритов і т.д.

Таким чином, клінічна характеристика хламідійних урогенітальних захворювань у чоловіків проявляється великим різноманіттям. При гострому запаленні клінічна картина практично ні чим не відрізняється від клінічної картини гонореї.

При хронічному процесі клінічні прояви залежать від ступеня залучення в запальний процес органів сечостатевої системи та стану імунної системи.

Своєчасно проведена комплексна діагностика статевої інфекції значно підвищує шанси на позитивний результат курсу лікування хламідіозу. Якщо є підозра на можливість наявності хламідіозу, іншої інфекції або венеричного захворювання, жінці слід звернутися до лікаря гінеколога, а її партнеру — до дерматовенеролога.

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!