Симптоми і лікування вузлової меланоми.

Симптоми і лікування вузлової меланоми.

Симптоми і лікування вузлової меланоми.

Вузлова меланома утворюється у чоловіків частіше, ніж у жінок і розвивається після сорока-п’ятдесяти років, складаючи 15% від числа всіх випадків меланом.

Симптоми вузловий меланоми

Для вузлової меланоми характерний швидкий ріст і несприятливий прогноз, що пов’язано з вертикальним зростанням освіти, радіальна стадія і явна інвазія в даному випадку відсутня. Меланома розвивається при переродження дермальних меланоцитів на будь-яких ділянках шкірних покривів і на тлі меланоцитарних невусів. Окремі ділянки невуса на початку патології змінюють своє забарвлення, стаючи з часом темно-бурими або чорними, разом з тим пухлина розростається по периферії і екзофітно.

У більшості випадків вузлова меланома має округлу або овальну форму, слабку пігментацію (або повна відсутність пігменту), чіткі межі. На відміну від освіти, що знаходиться в стадії радіального росту, вузлова меланома має гладку, блискучу поверхню, в ряді випадків спостерігається гіперкератоз.

До нещастя часто пацієнти звертаються вперше до фахівців на пізніх стадіях розвитку патології, коли меланома із’язвлена, має відсіви і метастази в розташовані поруч вузли. Ризик розростання пухлини і поширення метастаз має прямий зв’язок з товщиною освіти.

При постановці діагнозу необхідно ретельно зібрати анамнез, провести необхідне обстеження, розташовувати результатами гістологічного і цитологічного дослідження.

Якщо пошкодження зустрічається вперше у пацієнта і його товщина не перевищує 0,76 мм, то ризик подальшого розвитку патології в даному випадку мінімальний, тим не менш він залишається постійно, навіть через десятки років після постановки діагнозу. Аналогічним чином постійному ризику, але в більш високій мірі схильні пацієнти з освітою, товщина якого становить від 0,76 мм до 1,5 мм. При товщині меланоми більше 1,5 мм ймовірність розвитку рецидивів зростає ще більше, особливо це актуально для перших трьох років з моменту постановки діагнозу. Через три роки ризик залишається постійним, без будь-яких піків.

Так 67% повторних випадків виникнення патології припадає на перші два роки після постановки діагнозу, 81% — на перші 36 місяців.

Клініцистові важливо навчити хворих правильно оглядати шрам і регіонарні лімфовузли. Рекомендації з приводу захисних заходів при прийнятті сонячних ванн слід давати не тільки пацієнтам, але і їх близьким, які входять до групи ризику по даному захворюванню.

Прогноз y хворих з меланомою в III і IV клінічній формі несприятливий. У більшості випадків п’ятирічне виживання для всіх хворих c III стадією освіти становить 34%. Разом з тим y пацієнтів c метастазами тільки в одному лімфатичному вузлі цей показник дорівнює 51%, c метастазами в 4 і більше вузлах — 17%.

В першу чергу метастазування пухлини відбувається в регіонарні лімфовузли. Товщина освіти при цьому служить самим вірним показником ступеня ймовірності її метастазування в лімфатичні вузли. Метастази рідко з’являються при утворенні товщиною менше 0,76 мм.

Хворі з пухлиною 0,76 — 4,0 мм мають більш високий ризик утворення метастазів, а при меланомі понад 4,0 мм регіонарні метастази діагностуються в 60% випадків.

Є також дані, що 31% пацієнтів мають одночасно і регіонарні і віддалені метастази.

Час з моменту постановки діагнозу до появи віддалених метастазів у хворих з пухлинами другої і третьої стадії істотно коротше, ніж у людей з першою стадією захворювання. Тонкі освіти супроводжуються низьким метастатичним потенціалом, однак розвиток патології може початися через пару десятків років після встановлення діагнозу.

Самим раннім симптомом вузловий меланоми в стадії прогресування стає місцевий рецидив. Більше число рецидивів пухлини реєструється перші 32 місяці з моменту виявлення меланоми. Безрецидивної період істотно менше у хворих з товстими і виразками пухлинами, а також у разі поширення метастаз в регіонарні вузли.

B вузлових меланомах з товщиною більше 3,0 мм в половині випадків рецидиви діагностують через рік, а в 90% випадків — в межах п’яти років. При тонкої меланомі ступінь ймовірності розвитку рецидивів значно нижче, при цьому безрецидивної період триває більше десяти років після постановки первинного діагнозу.

Виявивши неточність в тексті, виділіть слово (кілька слів) з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

Лікування вузлової меланоми

Головним методом лікування вузлової меланоми залишається хірургічне втручання. Операція супроводжується широким висіченням освіти з відступом від країв освіти на 5-7 сантиметрів аж до м’язової фіксації. Ширина висікаються клаптя залежить від ступеня інвазії і товщини пухлини.

Якщо товщина менше одного міліметра, то необхідно відступати від явних країв пухлини на один сантиметр; при товщині більше одного міліметра відступають на два сантиметри. Вузлові меланоми більше 2 мм вимагають широкого видалення пухлини c відступом від її країв на З-5 см і наступним закриттям дефекту за допомогою методів пластичної хірургії. Горизонтальна меланома повністю виліковується хірургічними методами практично в усіх випадках. Якщо меланома знаходиться в стадії вертикального зростання, то лікування доповнюють иммуно- або хіміотерапією, так як прогноз захворювання несприятливий.

При непальпованих лімфатичних вузлах ставиться питання про проведення лімфаденектомії, рішення якого пов’язано з індивідуальними особливостями перебігу захворювання. Користь подібної операції на даний час не достатньо доведена.

Профілактика меланоми тісно пов’язана з ранньої постановкою діагнозу, виявлення предмеланомних поразок, а також діагностики меланоми в стадії радіального росту. Особам, у яких існує високий ризик розвитку меланоми необхідно уникати сонячного опромінення і травматичного ураження невусів. Для раннього попередження розвитку меланоми слід використовувати сонцезахисні креми в літній період.

Після проведення операції з приводу видалення первинної пухлини необхідно проводити огляд пацієнта протягом першого року один раз на місяць, потім один раз на півроку для ранньої діагностики регіонарних меланом.

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!